Словник української мови (1937)/відшпандорити

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відшпандорити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відшпандо́рити, рю, риш, гл. Высечь. Гляди лишень, щоб я тебе за це не відшпандорив. Полт.