Словник української мови (1937)/відтуляти
| ◀ відтулити | Словник української мови В відтуляти |
відтупати ▶ |
|
Відтуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відтули́ти, лю́, лиш, гл. Кинулася до печі… одтуле заслінку. Мир. Пов. II. 76.
| ◀ відтулити | Словник української мови Борис Грінченко В відтуляти |
відтупати ▶ |
|
Словник української мови — В
відтуляти
Борис Грінченко
1937
Відтуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відтули́ти, лю́, лиш, гл. Кинулася до печі… одтуле заслінку. Мир. Пов. II. 76.