Словник української мови (1937)/відтоплювати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відтоплювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відто́плювати, люю, єш, сов. в. відтопи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Отогревать, отогреть в печи сметану, простоквашу, чтобы сыворотка отделилась. Відтопила сиру глечик. Харьк. 2) Отваривать, отварить. А забудьків одтопивши, підмостить напиться, то й не стане за ледащо любочка нудиться. Мкр. Н. 5.