Словник української мови (1937)/відтовкувати
| ◀ відтобурчити | Словник української мови В відтовкувати |
відтоді ▶ |
|
Відто́вкувати, кую, єш, сов. в. відтовки́, вчу́, че́ш, гл. 1) Оканчивать, окончить толочь. 2) Отрабатывать, отработать толчением. 3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята. Васильк. у.