Словник української мови (1937)/відступати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відступати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відступа́ти, па́ю, єш, сов. в. відступи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Отступать, отступить. Слуги відступили назад. Єв. І. XVIII. 6. Подайте, каже, мені того Михайлика, то я одступлю. ЗОЮР. I. 3. 2) Уступать, уступить. Під ярмарок город відступив велику лощину поміж Подолом і Ворсклом. О. 1861. IX. 176.