Словник української мови (1937)/відсипати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відсипати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відсипа́ти, па́ю, єш, сов. в. відси́пати, плю, плеш, гл. 1) Отсыпа́ть, отсы́пать, отмерять, отмерить что-либо сыпучее. Відсип і мені трохи борошна. Треба відсипати хліб у гамазею, що весною позичали. Змиев. у. 2) Отливать, отлить. Відсипала борщу в глечик.