Словник української мови (1937)/відрікати

by Борис Грінченко

◀ відрізуватися

Словник української мови Борис Грінченко В відрікати

відрікатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. відректи́, речу́, че́ш, гл. Отвечать, ответить. Так це їй… каже, а воно одріка. Мнж. 173. Е ні, одріка, се вже не шпачки. Ном. № 13712.