Словник української мови (1937)/відробіток
| ◀ відробити | Словник української мови В відробіток |
відроблювати ▶ |
|
Відробі́ток, тку, м. = Відробок. Позичте… карбованця на відробіток. Левиц. I. 69. Ти б позичив у когонебудь на відробіток. О. 1861. XI. 111.