Словник української мови (1937)/відполовинити

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відполовинити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відполови́нити, ню, ниш, гл. Взять чего половину. Хазяйко, дай на онучі! — Не дає… Я найшов драночку, одполовинив собі, взяв, а то їй на пелюшки покинув. Г. Барв. 405.