Словник української мови (1937)/відплата

by Борис Грінченко

◀ відплакати

Словник української мови Борис Грінченко В відплата

відплатити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відпла́та, ти, ж. 1) Отплата, вознаграждение. А ще ж бо я отцю-неньці одплати не дав. Чуб. V. 1016. Я люблю тебе, дівчино, як дитину мати, не бажаю за кохання любої відплати. К. Досв. 61. 2) Возмездие, воздаяние, отмщение.