Словник української мови (1937)/відписувати

by Борис Грінченко

◀ відписати

Словник української мови Борис Грінченко В відписувати

відпитати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відпи́сувати, сую, єш, сов. в. відписа́ти, шу́, шеш, гл. 1) Отвечать, ответит письменно. От і написали до царя, а цар одписав і кличе до себе. Рудч. Ск. II. 71. Наші хлопці назад листи одписали. Грин. III. 563 На сей лист не відписано мені нічого. К. ХП. 65. 2) Завещать, оставлять, оставить по завещанию. Може старий відпише флігель мені. Левиц. Пов. 80. Макіївський пан відписав на церкву худобу. Г. Барв. 168.