Словник української мови (1937)/відпиратися

by Борис Грінченко

◀ відпирати

Словник української мови Борис Грінченко В відпиратися

відпирскатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Відпира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відіпра́тися, відперу́ся, ре́шся, гл. Отстирываться, отстираться, отмываться, отмыться (о белье). У щось таке рушник уробили, що й не відіпралося. Черниг.

II. Відпира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відпе́ртися, відіпру́ся, прешся, гл. 1) Отпираться, отпереться (о запоре). 2) = Відмагатися 1. Відпирайся, мій синочку, що коника та й не маєш. Нп.