Словник української мови (1937)/відморгувати
◀ відмолюватися | Словник української мови В відморгувати |
відморити ▶ |
|
Відмо́ргувати, гую, єш, гл. Отвечать миганием. Одна моргне бровою, а друга їй одморгує. МВ. (О. 1862. III. 35).
◀ відмолюватися | Словник української мови Борис Грінченко В відморгувати |
відморити ▶ |
|
Словник української мови — В
відморгувати
Борис Грінченко
1937
Відмо́ргувати, гую, єш, гл. Отвечать миганием. Одна моргне бровою, а друга їй одморгує. МВ. (О. 1862. III. 35).