Словник української мови (1937)/відлигнути

by Борис Грінченко

◀ відлига

Словник української мови Борис Грінченко В відлигнути

відлигти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відли́г(ну)ти, ну, неш, гл. 1) Потеплеть, отсыреть. Оце після дощу земля відлигла. Черниг. г. 2) — на се́рці. Легче сделаться на душе. Нехай трохи одлигне на серці. О. 1862. V. 58.