Словник української мови (1937)/віддіжурити

Словник української мови
Борис Грінченко
В
віддіжурити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Віддіжу́рити, рю, риш, гл. Заморить работой. Мабуть добре Карпа на панщині віддіжурили, що на улиці нема. Васильк. у.