Словник української мови (1937)/віддихати

by Борис Грінченко

◀ віддихання

Словник української мови Борис Грінченко В віддихати

віддихатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Віддиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відди́хати, хаю, єш и відітхну́ти, ну́, неш, гл. 1) Переводить, перевести дух, стать свободно дышать. Дише, дише, поки віддише. 2) Отдыхать, отдохнуть. Полягайте та віддиште трохи. Рудч. Ск. I. 92. Прийшов у ліс і ліг оддихати. Чуб. I. 5. Сіла одітхнути. Левиц. I. 39.