Словник української мови (1937)/відвильнути

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відвильнути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відвильну́ти, ну́, не́ш, гл. Отлучиться на короткое время. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі, упала з полу. Пирят. у.