Словник української мови (1937)/відвалювати
◀ відвалювання | Словник української мови В відвалювати |
відвалюватися ▶ |
|
Відва́лювати, люю, єш, сов. в. відвали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. Чуб. II. 50. 2) Откалывать, отколоть, отрезывать, отрезать. Відвалив криги кусень отакий завбільшки. Харьк. у. Відвалив скибу хліба.