Словник української мови (1937)/відвалювати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відвалювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відва́лювати, люю, єш, сов. в. відвали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. Чуб. II. 50. 2) Откалывать, отколоть, отрезывать, отрезать. Відвалив криги кусень отакий завбільшки. Харьк. у. Відвалив скибу хліба.