Словник української мови (1937)/відбуватися

by Борис Грінченко

◀ відбувати

Словник української мови Борис Грінченко В відбуватися

відбудовувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відбува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відбу́тися, бу́дуся, дешся, гл. 1) Исполняться, исполниться, совершиться, иметь место. Весілля відбулося вчора. 2) = Збу́тись. Вона прийшла, щоб тільки відбутись від людського нарікання. Левиц. I. 387. 3) = Відбути. Брехнею не відбудешся. О. 1862. I. 32.