Словник української мови (1937)/відбріхуватися

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відбріхуватися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відбрі́хуватися, уюся, єшся, сов. в. відбреха́тися, шу́ся, шешся, гл. Отделываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться из беды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір'ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Кв. I. 45. Брехнею не відбрешешся. Ном. № 6796.