Словник української мови (1937)/відбороняти
◀ відборонити | Словник української мови В відбороняти |
відборонятися ▶ |
|
Відбороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відборони́ти, ню́, ниш, гл. Оборонить, защитить. Ну, спасибі, дядьку, що ти мене 'д смерті відборонив, відбороню і я тебе. Рудч. Ск. I. 71.