Словник української мови (1937)/ворочатися

Словник української мови
Борис Грінченко
В
ворочатися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Воро́ча́тися, ча́юся, єшся, гл. 1) Возвращаться. Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся. Гол. 2) Поворачиваться. Ой матінко утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько. Грин. III. 429. 3) Иметься, случаться. Нашим усе чарчина ворочається. Грин. I. 239.