Словник української мови (1937)/воротило

by Борис Грінченко

◀ воротати

Словник української мови Борис Грінченко В воротило

воротник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вороти́ло, ла, с. 1) = Навій. Вх. Уг. 247. МУЕ. III. 24. Шух. I. 255. 2) Длинное бревно, которым поворачивают мельницу. 3) Часть токарні (см.). Шух. I. 305. 4) Род ключа для поворачивания навоя в ткацком станке. Волч. у.