Словник української мови (1937)/вороб'я
| ◀ воробчиха | Словник української мови В вороб'я |
вороб'ячка ▶ |
|
Вороб'я́, б'я́ти, с. 1) = Гороб'я. 2) Маленький ребенок (шутливо-ласкательное). Ум. Вороб'я́тко. А старая єго мати на кріселку сидить, маленькоє вороб'ятко на руках держить. Гол. I. 116.