Словник української мови (1937)/возовиця
| ◀ возовик | Словник української мови В возовиця |
возовня ▶ |
|
Возови́ця, ці, ж. Свозка хлеба с поля и время этой свозки. Після жнив Іванові — возовиця. Мир. ХРВ. 125. Як настала возовиця, бідний брат запріг воли і поїхав на своє поле по снопи. Чуб.