Словник української мови
Борис Грінченко
В
воживо
Київ: Соцеквидав України, 1937

Во́живо, ва, с. Провод, проведение куда-либо (человека). За воживо ж поміркувать у грека Фоки зговорились. Мкр. Г. 32.