Словник української мови (1937)/водитися
◀ водити | Словник української мови В водитися |
водиця ▶ |
|
Води́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Иметь дело, быть в сношениях, вести компанию. З тобою ходити, як з туром водитись. Ном. № 2662. Мій батько так казав: з панами добре жить, водиться з ними хай тобі господь поможе; із ними можна їсти й пить, а цілувать їх — крий нас боже! Греб. 386. Оддалив людей од мене, з ким я жив, водився хлібом. К. Псал. 202. Вони живуть по писанню: не водяться з жінками. Стор. I. 102. 2) Жить, плодиться, размножаться (о животных и растениях). Щоб водились свині, украдь у степу борону і положи на хлів, то так і сипнуть поросята. Чуб. I. 50.