Словник української мови (1937)/вовниця

by Борис Грінченко

◀ вовнистий

Словник української мови Борис Грінченко В вовниця

вовночка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Во́вниця, ці, ж. = Вовна. Чуб. V. 1143. Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. Мил. 44. Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна. Мкр. Г. 21.