Словник української мови (1937)/вищиряти
| ◀ вищирити | Словник української мови В вищиряти |
вищість ▶ |
|
Вищиря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́щирити, рю, риш, гл. = Вишкіряти, вишкірити. Вищирив зуби, як циганські діти до місяця. Ном. № 12637. Вищирив зуби, як печене порося. Ном. 12637.