Словник української мови (1937)/вичепурити

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вичепурити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́чепурити, рю, риш, гл. Прибрать, украсить. Викопала яму і як уже добре розсвіло, вичепурила її гарненько — зовсім готово. Кв. I. 212.