Словник української мови (1937)/вицілувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вицілувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́цілувати, лую, єш, гл. Расцеловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. III. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.