Словник української мови (1937)/вицілувати
| ◀ виціловуватися | Словник української мови В вицілувати |
вицмоктати ▶ |
|
Ви́цілувати, лую, єш, гл. Расцеловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. III. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.
| ◀ виціловуватися | Словник української мови Борис Грінченко В вицілувати |
вицмоктати ▶ |
|
Словник української мови — В
вицілувати
Борис Грінченко
1937
Ви́цілувати, лую, єш, гл. Расцеловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. III. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.