Словник української мови (1937)/вихруватий
| ◀ вихрування | Словник української мови В вихруватий |
вихрюватий ▶ |
|
Вихрува́тий и вихрюва́тий, а, е. 1) Обильный вихрями. Зима вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихруваті. К. Псал. 152.
| ◀ вихрування | Словник української мови Борис Грінченко В вихруватий |
вихрюватий ▶ |
|
Словник української мови — В
вихруватий
Борис Грінченко
1937
Вихрува́тий и вихрюва́тий, а, е. 1) Обильный вихрями. Зима вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихруваті. К. Псал. 152.