Словник української мови (1937)/вихруватий

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вихруватий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вихрува́тий и вихрюва́тий, а, е. 1) Обильный вихрями. Зима вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихруваті. К. Псал. 152.