Словник української мови (1937)/вихоплюватися

by Борис Грінченко

◀ вихоплювати

Словник української мови Борис Грінченко В вихоплюватися

вихор ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вихо́плюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́хопитися, плюся, пишся, гл. Выхватываться, выхватиться, выскакивать, выскочить, показаться, выбраться, выйти. Бабуся не велить рано заміж вихоплюватися. Г. Барв. 372. Вихопився, як голий з маку. Ном. № 7575. Панич вихопивсь на вулицю та й давай цькувать його собаками. Стор. I. 17. Рад був інший, що з душею з міста вихопивсь. К. ЧР. 357. Розпитаємо, та й вихопимось на свій шлях. Стор. I. 209. Вихопився на гору. Мир. ХРВ. 274. Дріт не вихопився з жолобця. Шух. I. 280.