Словник української мови (1937)/виходитися

by Борис Грінченко

◀ виходити

Словник української мови Борис Грінченко В виходитися

виходько ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́ходитися. См. Виходжуватися.

Вихо́дитися, диться, сов. в. ви́йтися, деться, гл. безл. 1) Только несов. в. Выходить. А з дверей виходилось на один широкий ганок. Федьк. 2) Выходить, выйти, случиться. Пішли, — аж не так вийшлося. О. 1862. VI. 59.