Словник української мови (1937)/вихати

by Борис Грінченко

◀ вихання

Словник української мови Борис Грінченко В вихати

вихвалити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Виха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Махать, размахивать. Ой там Івась конем іграє, коп'є вихає. Мет. 334. Не вихай бо дуже віником, бо курява встає. 2) Лягать. Іч, як кобила задом виха!