Словник української мови (1937)/витуряти

by Борис Грінченко

◀ витурлити

Словник української мови Борис Грінченко В витуряти

витушка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Витуря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́турити, рю, риш, гл. Прогонять, прогнать, вытеснить, выгнать. Як би дідову дочку витурити з дому. Рудч. Ск. II. 55.