Словник української мови (1937)/витрухати

by Борис Грінченко

◀ витрут

Словник української мови Борис Грінченко В витрухати

витрухатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Витруха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́трухнути, ну, неш, гл. Выгнивать, выгнить. Скрипить дуплинаста деревина від вітру і зовсім, здається, зогнила: середина витрухла, випала. Мир. Пов. II. 111.

Ви́трухати, хаю, єш, гл. = Витрусити.