Словник української мови (1937)/витримати
◀ витривати | Словник української мови В витримати |
витришкати ▶ |
|
Ви́тримати, маю, єш, гл. Выдержать. Не витримала… та й умерла. Грин. II. 110. Уважай на душу, аби шкура витримала. Ном. № 3895. Гаразд — коли б витримати. Ном. № 10073.