Словник української мови (1937)/виточувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
виточувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вито́чувати, чую, єш, сов. в. ви́точити, чу, чиш, гл. 1) Выцеживать, выцедить, проливать, пролить. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточила! Г. Барв. 364. 2) Выгрызать, выгрызть (о мышах, червях). Миші виточили дірки в хлібі. 3) Точить, выточить (на токарном станке). Шух. I. 304. 4) Выкатить (из сарая). Я виточу висага і в нього запряжу. 5) — брехню́. Врать, соврать. Константиногр. у.