Словник української мови (1937)/витинати
| ◀ витикатися | Словник української мови В витинати |
витирати ▶ |
|
Витина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́тяти и ви́тнути, тну, неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырезывать, вырезать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. Св. Л. 306. 2) Только сов. в. Перерубить, перерезать всех. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. К. Псал. 40. 3) Делать, сделать что-либо с жаром, с силой. Витинати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Шевч. 621. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова. Г. Арт. О. 1861. III. 105.