Словник української мови (1937)/висікати
| ◀ висіканка | Словник української мови В висікати |
висікатися ▶ |
|
Висіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́сікти, січу, чеш, гл. Вырубать, вырубить, высечь. Ой як я схочу, терен висічу. Нп. Як зачав сікти мечем, — висік триста п'ятдесят чоловіка мечем. Грин. III. 587.