Словник української мови (1937)/висукувати
| ◀ висукати | Словник української мови В висукувати |
висунути ▶ |
|
Вису́кувати, кую, єш, сов. в. ви́сукати, каю, єш, гл. Высучивать, высучить. Пріська сидить на днищі, висукує та виводе нитку за ниткою. Мир. Пов. I. 134.