Словник української мови (1937)/вистилати
| ◀ вистигати | Словник української мови В вистилати |
вистинати ▶ |
|
Вистила́ти, ла́ю, єш, сов. в. ви́слати, стелю, лиш, гл. 1) Устилать, устлать. Тут тобі, серденько, в степу погибати, русими кудрями степи вистилати. Мет. 94. 2) Расстилать, разостлать. Ой там брала дівка льоночок дрібненький, вона ж його брала, тонко вистилала. Грин. III. 413.