Словник української мови (1937)/виспінути

Словник української мови
Борис Грінченко
В
виспінути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́спінути, спіну, неш, гл. = Ви́спіти 2. Кажу йому: не виспінеш туди. Так ні, таки пробі: виспіну ще! та й сидить, базікає, — ну й загаявся. Новомоск. у.