Словник української мови (1937)/височити
| ◀ височиня | Словник української мови В височити |
височінь ▶ |
|
Височи́ти, чу́, чи́ш, гл. Поднимать на высоту, делать высоким. Ой не хвалися, да березонько, не ти свою кору да вибілила, не ти сеє листя да широчила, не ти сеє гилля да височила. Гол. III. 158.