Словник української мови (1937)/висиновити

Словник української мови
Борис Грінченко
В
висиновити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́синовити, влю, виш, гл. Исключить из семьи, лишить наследства. Було в його два сини… Андрія, кажуть, не злюбив за щось: видко той не вміє шануваться, дак він його висиновив — прогнав з двору. О. 1861. X. 27.