Словник української мови (1937)/вирікатися
| ◀ вирікати | Словник української мови В вирікатися |
виріст ▶ |
|
Виріка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. ви́ректися, чуся, чешся, гл. — кого́. Отрекаться, отречься, отказываться, отказаться от кого. Ой вирікся і отець, виреклася й мати. Рудч. Чп. 180.