Словник української мови (1937)/вирятовувати
| ◀ вирядка | Словник української мови В вирятовувати |
вирятуватися ▶ |
|
Вирято́вувати, вую, єш, сов. в. ви́рятувати, тую, єш, гл. Спасать, спасти, избавить от беды, выручать, выручить. Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті. К. Псал. 94. А молодий Юрко та до бережечка, знайшов човна і веселечко, вирятував Марусю-сердечко. Мет. 129. Коли б у цьому лісі хоч одна душа найшлась така, щоб мене вирятувала. Рудч. Ск. II. 19.