Словник української мови (1937)/вирло

by Борис Грінченко

◀ вирлач

Словник української мови Борис Грінченко В вирло

вирлоокий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́рло, ла, с. 1) Дышло конного привода. 2) Длинный рычаг, которым поворачивают ветряные мельницы. Рк. Левиц. 3) Ямка? Комин і грубка — се були чорні вирла в печищі. Г. Барв. 20. 4) Мн. Ви́рла. Глаза на выкате.