Словник української мови (1937)/виправлятися

Словник української мови
Борис Грінченко
В
виправлятися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Виправля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́правитися, влюся, вишся, гл. 1) Выпрямляться, выпрямиться. (Гілляка) виправилась, та лусь пана по пиці. Грин. II. 198. 2) Разглаживаться, разгладиться. Повиймав із скрині жупан, шапку, пояс, почепив усе на кілочку, щоб виправилось. Г. Барв. 165. 3) Оправдываться, оправдаться. Мир. ХРВ. 400. Виправляється, що цього не було. Екатериносл. у. Не по правді робить, та ще й виправляється. Ном. № 176. 4) Отправляться, отправиться.